білоручка
білору́чка
-и, ч. і ж., розм.
Той, хто цурається фізичної, чорної роботи; нероба.
|| Не призвичаєна до фізичної праці людина; пестун, пестунка.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білоручка — білору́чка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- білоручка — БІЛОРУ́ЧКА, и, ч. і ж., розм. Той, хто цурається фізичної, тяжкої роботи; нероба. Хлопець назвався Максимом Чуприною. Високий, рослий, долоня широка, видно відразу, що не білоручка (І. Цюпа); // Не призвичаєна до фізичної праці людина; пестун, пестунка. Словник української мови у 20 томах
- білоручка — див. ледачий Словник синонімів Вусика
- білоручка — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
- білоручка — БІЛОРУ́ЧКА, и, ч. і ж., розм. Той, хто цурається фізичної, чорної роботи; нероба. Хлопець назвався Максимом Чуприною. Високий, рослий, долоня широка, видно відразу, що не білоручка (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 152)... Словник української мови в 11 томах
- білоручка — Білоручка, -ки об. Малоработающій человѣкъ или малоработающая женщина; бѣлоручка. Шейк. ум. білоручечка. Словник української мови Грінченка