1. Великий тлумачний словник сучасної мови

більшовик

більшови́к

-а, ч. іст.

Послідовник більшовизму, член більшовицької партії; комуніст.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. більшовик — більшови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. більшовик — БІЛЬШОВИ́К, а́, ч., іст. Послідовник, прихильник більшовизму; комуніст. Голова комісії, старий більшовик, довго вдивлявся в риси знайомого лиця (О. Донченко); Микола Хвильовий – людина щиро і безтямно закохана в революцію, письменник-більшовик, який не ужився з більшовицькою владою (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  3. більшовик — (-а) ч.; мол. Пляшка вина місткістю 0,7 або 0,8 л. <...> "більшовик" (пляшка міцного вина місткістю 0,8 літра. Вона ж "бомба", "фауст-патрон" або просто "фауст")<...> (В. Діброва, Бурдик). Словник жарґонної лексики української мови
  4. більшовик — Більшови́к, -ка́; -вики́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. більшовик — БІЛЬШОВИ́К, а́, ч. Послідовник більшовизму, член більшовицької партії (первісне —належний до очолюваної В. І. Леніним революційної більшості на II з’їзді Російської соціал-демократичної робітничої партії); комуніст. Словник української мови в 11 томах