бісів

Значення в інших словниках

1. бісів — бі́сів прикметник Орфографічний словник української мови
2. бісів — БІ́СІВ, сова, сове і БІ́СОВИЙ, а, е. 1. Належний, власт. бісові. – І то дивися: за жменю колосків, наших же колосків – могила. Де це видано? – Уже не наше. – А так; уже – бісове! (В. Словник української мови у 20 томах
3. бісів — ПОГА́НИЙ (який не має позитивних якостей, властивостей, не заслуговує на позитивну оцінку, не відповідає поставленим вимогам), НЕДО́БРИЙ, НЕЗАДОВІ́ЛЬНИЙ, НЕГА́РНИЙ, НЕГО́ЖИЙ, НЕХОРО́ШИЙ, НЕЛА́ДНИЙ, ЖАХЛИ́ВИЙ підсил., ПОГАНЕ́НЬКИЙ розм., КЕ́ПСЬКИЙ розм. Словник синонімів української мови
4. бісів — Бі́сів, -сова, -сове; бі́сові, -вих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. бісів — БІ́СІВ, сова, сове. 1. Належний бісові. 2. лайл. Капосний, лихий, поганий. Облиймо бісову бабу холодною водою, як вона прибіжить за відром (Н.-Лев., II, 1956, 13); — Стій, я тебе, бісова звірюко, скупаю!... Словник української мови в 11 томах
6. бісів — Бісів, -сова, -ве 1) Бѣсовскій, бѣсовъ, діавольскій. Чаще всего употребл. какъ бранный эпитетъ: бісів син, бісів батько, бісові діти, бісова худоба, бісова тіснота и пр. Не йди туди, бісів сину, де голота п'є. Чуб. V. 1016. 2) бісове ребро. раст. Valeriana officinalis L. ЗЮЗО. І. 140. Словник української мови Грінченка