1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вдивовижу

вдивови́жу

присудк. сл.

Дуже дивно, незвичайно, так, як ще не траплялося бачити, робити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдивовижу — вдивови́жу присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вдивовижу — ВДИВОВИ́ЖУ, пред. Дуже дивно, незвичайно, так, як ще не траплялося бачити, робити. Хіба йому вдивовижу, що комин чорний, як його трусять? (Ганна Барвінок); Очі його ніби говорили всім, що все те було не вдивовижу (І. Словник української мови у 20 томах
  3. вдивовижу — ВДИВОВИ́ЖУ, присудк. сл. Дуже дивно, незвичайно, так, як ще не траплялося бачити, робити. Хіба йому вдивовижу, що комин чорний, як його трусять? (Барв., Опов.., 1902, 109); Очі його ніби говорили всім, що все те було не вдивовижу (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах