вдивовижу
ВДИВОВИ́ЖУ, присудк. сл. Дуже дивно, незвичайно, так, як ще не траплялося бачити, робити.
Хіба йому вдивовижу, що комин чорний, як його трусять? (Барв., Опов.., 1902, 109);
Очі його ніби говорили всім, що все те було не вдивовижу (Н.-Лев., І, 1956, 161);
В перший раз, мені вдивовижу, була вся парламентська процедура! (Л. Укр., V, 1956, 157).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вдивовижу — вдивови́жу присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- вдивовижу — присудк. сл. Дуже дивно, незвичайно, так, як ще не траплялося бачити, робити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдивовижу — ВДИВОВИ́ЖУ, пред. Дуже дивно, незвичайно, так, як ще не траплялося бачити, робити. Хіба йому вдивовижу, що комин чорний, як його трусять? (Ганна Барвінок); Очі його ніби говорили всім, що все те було не вдивовижу (І. Словник української мови у 20 томах