1. Словник української мови в 11 томах

вдивовижку

ВДИВОВИ́ЖКУ, присудк. сл. Те саме, що вдивови́жу.

А де ж суконця взять? Охрімові не вдивовижку! — Ми знайдемо! — він каже сам собі, — Рукава трохи обчикрижу Та й поможу журбі (Гл., Вибр., 1951, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдивовижку — вдивови́жку присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вдивовижку — присудк. сл. Те саме, що вдивовижу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вдивовижку — ВДИВОВИ́ЖКУ, пред., розм. Те саме, що вдивови́жу. А де ж суконця взять? Охрімові не вдивовижку! – Ми знайдемо! – він каже сам собі. – Рукава трохи обчикрижу Та й поможу журбі (Л. Глібов). Словник української мови у 20 томах