1. Великий тлумачний словник сучасної мови

веселка

весе́лка

-и, ж.

Дугоподібна різнобарвна смуга, яка з'являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах дощу, сніжинках; райдуга.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. веселка — весе́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. веселка — (в небі) райдуга; (барв) спектр, ґама; П. строкатість, пістрявість. Словник синонімів Караванського
  3. веселка — [веиселка] -лкие, д. і м. -лц'і Орфоепічний словник української мови
  4. веселка — ВЕСЕ́ЛКА, и, ж. Дугоподібна різнобарвна смуга, яка з'являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах дощу, води; райдуга. Я [Бог] веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака [знак] заповіту між Мною та між землею (Біблія. Пер. Словник української мови у 20 томах
  5. ВЕСЕЛКА — • "ВЕСЕЛКА" - вид-во дит. л-ри системи Держкомвидаву УРСР. Міститься у Києві. Засн. 1934 як Дитвидав УРСР (тепер. назва — з 1964). Першими виданими книгами були твори Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, С. Васильченка, П. Панча, Н. Забіли... Українська літературна енциклопедія
  6. веселка — див. райдуга Словник синонімів Вусика
  7. веселка — Оптичне явище у земній атмосфері, що виникає внаслідок заломлення, розщеплення та повного відбиття сонячного світла на краплинах дощу, мряки чи туману; має вигляд забарвленої дуги, з кольорами від червоного (на зовнішньому боці дуги) до фіолетового (на внутрішньому). Універсальний словник-енциклопедія
  8. веселка — РА́ЙДУГА, ВЕСЕ́ЛКА, ВЕСЕЛИЦЯ розм. Гомін грому над горою, — Райдуг сяйва над водою — гей, весна, весна!.. (П. Усенко); Веселка! Теплі дні весни. Зітхнули легко груди. В міста з великої війни прийшли й маленькі люди (М. Рудь); І поглянув Ной на небо. Словник синонімів української мови
  9. веселка — Весе́лка, -лки, -лці; -се́лки, -се́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. веселка — ВЕСЕ́ЛКА, и, ж. Дугоподібна різнобарвна смуга, яка з’являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах дощу, води; райдуга. Словник української мови в 11 томах
  11. веселка — Веселка, -ки ж. 1) Радуга. Маркев. 16. 2) — вонюча. раст. Phallus imprudicus. ЗЮЗО. І. 131. 3) — чортова. раст. Phallus, caninus L. ЗЮЗО. І. 131. ум. веселонька, веселочка. Роскажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає. Шевч. 324. Словник української мови Грінченка