1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ветхий

ве́тхий

-а, -е.

1》 Дуже старий.

Ветхий Завіт рел. — див. Старий Завіт.

2》 Який руйнується, занепадає від часу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ветхий — ве́тхий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ветхий — Старезний, старенний, старий, старкуватий, старенький, старесенький, старісінький, див. древній Словник чужослів Павло Штепа
  3. ветхий — ВЕ́ТХИЙ, а, е. 1. розм. Такий, що руйнується, зотліває, витирається від часу, тривалого існування, використання. Поженив [Онисименко] синів, доньок і внуків... Словник української мови у 20 томах
  4. ветхий — СТАРИ́Й (СТАР поет., фольк.) (який прожив багато років), ПОХИ́ЛИЙ, ПЕРЕСТАРІ́ЛИЙ, ПЕРЕСТА́РКУВАТИЙ розм. (дуже старий або старіший, ніж треба для чого-небудь); СТАРЕ́ЗНИЙ, ДРЕ́ВНІЙ розм., ПРЕСТАРИ́Й розм., ДІДИ́ЗНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  5. ветхий — ВЕ́ТХИЙ, а, е. Такий, що руйнується, зотліває, витирається від часу, від тривалого існування, використання. Ветха старенька гребелька заросла з обох боків темною сумовитою вільшиною (Вас., Вибр., 1954, 269); [Ольга (читає):] Так слухай, Якове. Словник української мови в 11 томах
  6. ветхий — Ветхий, -а, -е Ветхій. В ветхе рям'є я одігся. К. Псал. 82. Словник української мови Грінченка