виборчий

ви́борчий

-а, -е.

Стос. до виборів.

Виборча влада — одна з незалежних і самостійних публічних влад в державі.

Виборча застава — грошова сума, що її кандидат в депутати зобов'язаний внести державі при своїй реєстрації.

Виборча кампанія — система агітаційних заходів на виборах.

Виборча квота — найменша кількість голосів, необхідна для обрання одного депутата.

Виборча система — система розподілу місць у виборних органах після встановлення результатів голосування.

Виборче право — право обирати й бути обраним у представницькі органи держави.

Виборчий бюлетень — документ з прізвищами кандидатів, що балотуються, який видається виборцю при проведенні виборів.

Виборчий кодекс — у ряді держав – спеціальний законодавчий акт, який містить у систематизованому вигляді усі основні норми виборчого права.

Виборчий корпус — сукупність громадян, які володіють правом голосу відповідно до закону або сукупність реально голосуючих громадян.

Виборчий округ — основна ланка територіальної організації населення для проведення виборів у представницькі органи.

Виборчі блоки — угода декількох політичних партій про спільне висування кандидата або списку кандидатів на виборах.

Виборчі дільниці — територіальні одиниці, що їх створюють для проведення голосування та підрахунку голосів.

Виборчі комісії — спеціальні колегіальні органи, що їх створюють для проведення виборів в органи, які обираються безпосередньо громадянами.

Виборчі об'єднання — організації тимчасового або постійного характеру, наділених правом висувати кандидатів на виборах.

Виборчі цензи (кваліфікації) — умови для отримання або здійснення виборчого права.