вибійник
вибі́йник
-а, ч.
1》 Шахтар, що працює у вибої, відбиваючи від пласта кам'яне вугілля, руду і т. ін.
2》 Робітник текстильної промисловості, який за допомогою спеціальних дощок наносить на тканину візерунок.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вибійник — вибі́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вибійник — ВИБІ́ЙНИК, а, ч. 1. Шахтар, що працює у вибої, відбиваючи від пласта кам'яне вугілля, руду і т. ін. Шпаркий піт заливав йому очі, а вибійники, зціпивши зуби, ще скаженіше кидалися на вугілля (П. Словник української мови у 20 томах
- вибійник — ВИБІ́ЙНИК (шахтар, що працює у вибої), ЗАБІ́ЙНИК, ВІДБІ́ЙНИК рідше. Товариш із шахткому, який головував на вечорі, старий вибійник (Ю. Мокрієв); Новоспечені забійники повертали додому (П. Колесник); Відбійники вітали.. Филимона Лободу (С. Воскрекасенко). Словник синонімів української мови
- вибійник — ВИБІ́ЙНИК, а, ч. 1. Шахтар, що працює у вибої, відбиваючи від пласта кам’яне вугілля, руду і т. ін. Шпаркий піт заливав йому очі, а вибійники, зціпивши зуби, ще скаженіше кидалися на вугілля (Панч, І, 1956, 396)... Словник української мови в 11 томах