1. Словник української мови у 20 томах

вибійник

ВИБІ́ЙНИК, а, ч.

1. Шахтар, що працює у вибої, відбиваючи від пласта кам'яне вугілля, руду і т. ін.

Шпаркий піт заливав йому очі, а вибійники, зціпивши зуби, ще скаженіше кидалися на вугілля (П. Панч);

Від навального наступу бригади вибійників стіна забою, зранена жалом списа, крок за кроком відступала в глиб земних надр (С. Чорнобривець).

2. Той, хто виготовляє вибійку (у 1 знач.).

Малюнок хустини створює художник, на тканину переносить вибійник (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибійник — вибі́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вибійник — -а, ч. 1》 Шахтар, що працює у вибої, відбиваючи від пласта кам'яне вугілля, руду і т. ін. 2》 Робітник текстильної промисловості, який за допомогою спеціальних дощок наносить на тканину візерунок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибійник — ВИБІ́ЙНИК (шахтар, що працює у вибої), ЗАБІ́ЙНИК, ВІДБІ́ЙНИК рідше. Товариш із шахткому, який головував на вечорі, старий вибійник (Ю. Мокрієв); Новоспечені забійники повертали додому (П. Колесник); Відбійники вітали.. Филимона Лободу (С. Воскрекасенко). Словник синонімів української мови
  4. вибійник — ВИБІ́ЙНИК, а, ч. 1. Шахтар, що працює у вибої, відбиваючи від пласта кам’яне вугілля, руду і т. ін. Шпаркий піт заливав йому очі, а вибійники, зціпивши зуби, ще скаженіше кидалися на вугілля (Панч, І, 1956, 396)... Словник української мови в 11 томах