вибійництво

ВИБІ́ЙНИЦТВО, а, с.

Народний промисел, що полягає в нанесенні візерунків на тканину за допомогою різьбленої або набірної дерев'яної дошки.

Як відомо, ще не так давно вибійка широко використовувалася в селянськім побуті, а через те й вибійництво було досить поширене, становлячи невеличку кустарно-промислову галузь (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me