визвольник

Значення в інших словниках

1. визвольник — визво́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. визвольник — ВИЗВО́ЛЬНИК, а, ч., поет. Те саме, що визволи́тель. Цього Мойсея .. Бог через ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшого й визвольника (Бібля. Пер. І. Огієнка); І з попелу встає прекрасна Україна, І руки простяга визвольникам своїм (В. Сосюра). Словник української мови у 20 томах
3. визвольник — ВИЗВОЛИ́ТЕЛЬ (той, хто визволив, визволяє кого-, що-небудь), ВИЗВО́ЛЬНИК, МЕСІ́Я уроч. (про того, у кому бачать рятівника, визволителя). — Люди бігли назустріч воїнам-визволителям із хлібом-сіллю (Є. Словник синонімів української мови
4. визвольник — ВИЗВО́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що визволи́тель. Згори визвольників немає — Ані богів, ані царів: Свої кайдани розламає Міцна рука пролетарів (Пісні та романси.., II, 1956, 290); Тоді визвольників-синів Стрічали рідні хати, Ковпак під прапором провів Героїв на Карпати (Мас., Сорок.., 1957, 271). Словник української мови в 11 томах