викочування

Значення в інших словниках

1. викочування — вико́чування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. викочування — ВИКО́ЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вико́чувати. Для вкочування й викочування діжок укладені дошки (з навч. літ.); Сергій подумав, що постале перед ним видиво є й справді наслідком повсякденного викочування з-за оповитого синюватим маревом обрію жовтогарячого небесного кружала (із журн.). Словник української мови у 20 томах
3. викочування — ВИКО́ЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вико́чувати. Для вкочування й викочування бочок укладені лаги (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 97). Словник української мови в 11 томах