1. Словник української мови у 20 томах

викочування

ВИКО́ЧУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. вико́чувати.

Для вкочування й викочування діжок укладені дошки (з навч. літ.);

Сергій подумав, що постале перед ним видиво є й справді наслідком повсякденного викочування з-за оповитого синюватим маревом обрію жовтогарячого небесного кружала (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викочування — вико́чування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. викочування — -я, с. Дія за знач. викочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викочування — ВИКО́ЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вико́чувати. Для вкочування й викочування бочок укладені лаги (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 97). Словник української мови в 11 томах