1. Великий тлумачний словник сучасної мови

викрадач

викрада́ч

-а, ч.

Той, хто викрадає (викрав) кого-, що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викрадач — викрада́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. викрадач — ВИКРАДА́Ч, а́, ч. Той, хто викрадає (викрав) кого-, що-небудь. За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (О. Гончар); На піратів і викрадачів дітей вони не скидались (Ю. Логвин). Словник української мови у 20 томах
  3. викрадач — див. злодій Словник синонімів Вусика
  4. викрадач — ВИКРАДА́Ч, а́, ч. Той, хто викрадає (викрав) кого-, що-небудь. За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (Гончар, Таврія.., 1957, 649). Словник української мови в 11 томах