викрадач
ВИКРАДА́Ч, а́, ч.
Той, хто викрадає (викрав) кого-, що-небудь.
За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (О. Гончар);
На піратів і викрадачів дітей вони не скидались (Ю. Логвин).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викрадач — викрада́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- викрадач — -а, ч. Той, хто викрадає (викрав) кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викрадач — див. злодій Словник синонімів Вусика
- викрадач — ВИКРАДА́Ч, а́, ч. Той, хто викрадає (викрав) кого-, що-небудь. За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (Гончар, Таврія.., 1957, 649). Словник української мови в 11 томах