виправдання
ви́правдання
-я, с.
1》 Дія за знач. виправдати і виправдатися.
2》 Те, чим можна виправдати, вибачити кого-, що-небудь.
3》 Вирок суду, в якому стверджується невинність підсудного.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виправдання — ви́правдання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- виправдання — [випраўдан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- виправдання — ВИ́ПРАВДАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́правдати і ви́правдатися. Ніби глухий вiдгук якоїсь похвали чи просто виправдання зачулось Горобенковi в останнiх Кричеєвих словах (Б. Словник української мови у 20 томах
- виправдання — ВИ́ПРАВДАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́правдати і ви́правдатися. — Стривай, я не скінчив. Ти хочеш виправдуватись? Так? Ніяких виправдань (Донч., І, 1956, 433); Він ще раз винувато посміхнувся, ніби завинив перед Осадчим, і тепер не знав, як виправдатись. Словник української мови в 11 томах