витончений
ви́тончений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до витончити.
2》 прикм. Дуже гарний, з тонкими рисами, досконалої форми.
3》 прикм. Який відзначається особливою вишуканістю.
4》 прикм. Чудово розвинений, з гострим сприйманням. Витончений слух.
|| Який відзначається особливою досконалістю або крайньою загостреністю.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- витончений — (приємний на вигляд) тендітний, тонкий, (про манеру поведінки) ніжний, делікатний. Словник синонімів Полюги
- витончений — ви́тончений 1 дієприкметник від: 'ви''тончити' ви́тончений 2 прикметник вишуканий; особливо досконалий Орфографічний словник української мови
- витончений — [витончеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- витончений — ВИ́ТОНЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́тончити. – Увесь свій талант і многолітній труд поклав [Микола Лисенко] на те, щоб знайти, зберегти перли народної творчості, обробити їх і повернути народу, повернути нам, любовно очищені й витончені (О. Довженко). Словник української мови у 20 томах
- витончений — див. вродливий Словник синонімів Вусика
- витончений — ВИ́ТОНЧЕНИЙ (перев. про тіло та його частини — приємний на вигляд завдяки гарно, чітко окресленим рисам, завершеній формі), ДОСКОНА́ЛИЙ, ТЕНДІ́ТНИЙ, НІ́ЖНИЙ, ТОНКИ́Й, ДЕЛІКА́ТНИЙ, ВИ́ТОЧЕНИЙ, ТОЧЕ́НИЙ (з чіткими контурами). Словник синонімів української мови
- витончений — Ви́тончений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- витончений — ВИ́ТОНЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́тончити. — Увесь свій талант і многолітній труд поклав [Микола Лисенко] на те, щоб знайти, зберегти перли народної творчості, обробити їх і повернути народу, повернути нам, любовно очищені й витончені (Довж. Словник української мови в 11 томах