вуз

Значення в інших словниках

1. вуз — вуз іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. вуз — ВУЗ, у, ч., заст. Скорочена назва вищого навчального закладу; ВНЗ. – Я її торік іще зустрів на вулиці. “І чого б я ото, – кажу, – по-дурному час гаяв! .. ну для чого ви в Києві сидите? .. Поступили б до якогось вузу, почали б учитись абощо” (Б. Словник української мови у 20 томах
3. вуз — ВУЗ, у, ч. Скорочена назва вищого навчального закладу. Вчилися вони, ці дівчатка, в радянських школах, кінчали десятилітки, йшли до вузів, мріяли бути лікарями, інженерами (Вишня, I, 1956, 312); Визволений радянський Львів є нині містом.. вузів (Козл., Відродження.., 1950, 66). Словник української мови в 11 томах