вушник

Значення в інших словниках

1. вушник — вушни́к іменник чоловічого роду, істота лікар розм. Орфографічний словник української мови
2. вушник — ВУШНИ́К, а́, ч., розм. Лікар, який лікує вушні хвороби. В районній лікарні теж нічим не могли зарадити, тамтешній вушник лише констатував, що діла мої кепські (В. Словник української мови у 20 томах
3. вушник — ОТОЛАРИНГО́ЛОГ мед. (лікар-фахівець з хвороб горла, носа, вуха), ГОРЛОВИ́К розм.; ВУШНИ́К розм. (лікар-фахівець з хвороб вуха). Дитину із затяжною токсичною диспепсією повинен оглянути отоларинголог (з посібника); Отримати консультацію у горловика. Словник синонімів української мови
4. вушник — ВУШНИ́К, а́, ч., розм. Лікар, який лікує вушні хвороби. Словник української мови в 11 томах