вушник
ВУШНИ́К, а́, ч., розм.
Лікар, який лікує вушні хвороби.
В районній лікарні теж нічим не могли зарадити, тамтешній вушник лише констатував, що діла мої кепські (В. Чемерис);
У діловій кореспонденції небажаним є вживання професіоналізмів, які, хоч і зрозумілі, але не належать до літературної мови (наприклад, отоларинголог – вушник, окуліст – очник тощо) (з навч. літ.);
Досвідчений вушник.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вушник — вушни́к іменник чоловічого роду, істота лікар розм. Орфографічний словник української мови
- вушник — -а, ч., розм. Лікар, який лікує вушні хвороби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вушник — ОТОЛАРИНГО́ЛОГ мед. (лікар-фахівець з хвороб горла, носа, вуха), ГОРЛОВИ́К розм.; ВУШНИ́К розм. (лікар-фахівець з хвороб вуха). Дитину із затяжною токсичною диспепсією повинен оглянути отоларинголог (з посібника); Отримати консультацію у горловика. Словник синонімів української мови
- вушник — ВУШНИ́К, а́, ч., розм. Лікар, який лікує вушні хвороби. Словник української мови в 11 томах