вуєчко
ВУ́ЄЧКО, а, ч., діал.
Пестл. до ву́йко 1, 2.
– Ой, вуєчку, не бийте, не буду вже, – заговорив малий пастух (В. Стефаник);
– Останься, останься! – Не можу, вуєчку! – Сиротино ти моя бідна! – Годі, вуйку! (О. Кобилянська);
[Ганя]: Ні, вуєчку, ми люди, гуцулята (П. Воронько).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вуєчко — ву́єчко іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- вуєчко — -а, ч., діал. Пестл. до вуйко 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вуєчко — ВУ́ЄЧКО, а, ч., діал. Пестл. до ву́йко 1, 2. — Ой, вуєчку, не бийте, не буду вже, — заговорив малий пастух (Стеф., Вибр., 1949, 192). Словник української мови в 11 томах