відгвинчувати
відгви́нчувати
-ую, -уєш, недок., відгвинтити, -нчу, -нтиш, док., перех.
Обертаючи що-небудь по гвинтовій нарізці, знімати, відокремлювати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відгвинчувати — відгви́нчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відгвинчувати — ВІДГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., що. Обертаючи що-небудь за гвинтовою нарізкою, знімати, відокремлювати. Помалу, вже зовсім машинально Крайнєв почав одгвинчувати і загвинчувати гайки (В. Словник української мови у 20 томах
- відгвинчувати — ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИ рідко, ВІДШРУБО́ВУВАТИ рідко, ВИШРУБО́ВУВАТИ рідко. — Док. Словник синонімів української мови
- відгвинчувати — ВІДГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Обертаючи що-небудь по гвинтовій нарізці, знімати, відокремлювати. Помалу, вже зовсім машинально Крайнєє почав одгвинчувати і загвинчувати гайки (Собко, Зор. Словник української мови в 11 томах