відгвинчувати
ВІДГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Обертаючи що-небудь по гвинтовій нарізці, знімати, відокремлювати.
Помалу, вже зовсім машинально Крайнєє почав одгвинчувати і загвинчувати гайки (Собко, Зор. крила, 1950, 129);
Допізна цієї місячної ночі сиділи в літаку два хлопчики, відгвинчуючи все, що можна було відгвинтити (Чаб., Тече вода.., 1961, 113);
Віконниці на залізному прогоничі, а прогонича Маланка ще не одгвинтила (Мик., Кадильниця, 1959, 63).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відгвинчувати — відгви́нчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відгвинчувати — -ую, -уєш, недок., відгвинтити, -нчу, -нтиш, док., перех. Обертаючи що-небудь по гвинтовій нарізці, знімати, відокремлювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відгвинчувати — ВІДГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., що. Обертаючи що-небудь за гвинтовою нарізкою, знімати, відокремлювати. Помалу, вже зовсім машинально Крайнєв почав одгвинчувати і загвинчувати гайки (В. Словник української мови у 20 томах
- відгвинчувати — ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИ рідко, ВІДШРУБО́ВУВАТИ рідко, ВИШРУБО́ВУВАТИ рідко. — Док. Словник синонімів української мови