відкріплювати
відкрі́плювати
-юю, -юєш і відкріпляти, -яю, -яєш, недок., відкріпити, -іплю, -іпиш; мн. відкріплять; док., перех.
1》 Відокремлювати що-небудь прикріплене.
2》 Знімати з обліку.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відкріплювати — відкрі́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відкріплювати — ВІДКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, ВІДКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДКРІПИ́ТИ, іплю́, і́пиш; мн. відкрі́плять; док. 1. що. Відокремлювати що-небудь прикріплене. Словник української мови у 20 томах
- відкріплювати — ВІДЧЕПИ́ТИ (звільнити предмет, який до чогось причеплений або зачеплений), ВІДШПИЛИ́ТИ, ВІДКРІПИ́ТИ. — Недок.: відчі́плювати, відчіпля́ти, відшпи́лювати, відкрі́плювати, відкріпля́ти. Богун відчепив тим часом шаблю (Я. Словник синонімів української мови
- відкріплювати — ВІДКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ВІДКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДКРІПИ́ТИ, іплю́, і́пиш; мн. відкрі́плять; док., перех. 1. Відокремлювати що-небудь прикріплене. Відкріпити діаграму від стіни. 2. Знімати з обліку. Ось мене і відкріпили Від сусіднього села (Дор., Серед степу.., 1952, 113). Словник української мови в 11 томах