1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відробіток

відробі́ток

-тку, ч.

Повертання боргу працею.

|| перев. мн. У дореволюційний період – виконання різних робіт поміщикові, куркулеві або попові за орендування землі, позичені гроші, продукти тощо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відробіток — відробі́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відробіток — ВІДРОБІ́ТОК, тку, ч. Повертання боргу працею. Жито димом підійшло, як пожежа була, так чоловік дешево продавав; я і взяла на одробіток (Ганна Барвінок); Про ті шість років одробітку Микола тоді не думав (С. Скляренко); // мн., іст. Словник української мови у 20 томах
  3. відробіток — Відробі́ток, -тку; -бі́тки, -тків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. відробіток — ВІДРОБІ́ТОК, тку, ч. Повертання боргу працею. Жито димом підійшло, як пожежа була, так чоловік дешево продавав; я і взяла на одробіток (Барв., Опов.., 1902, 299); Про ті шість років одробітку Микола тоді не думав (Скл. Словник української мови в 11 томах
  5. відробіток — Відробіток, -тку м. = відробок. Позичте.... карбованця на відробіток. Левиц. І. 69. Ти б позичив у кого небудь на відробіток. О. 1861. XI. 111. Словник української мови Грінченка