1. Словник української мови в 11 томах

відробіток

ВІДРОБІ́ТОК, тку, ч. Повертання боргу працею.

Жито димом підійшло, як пожежа була, так чоловік дешево продавав; я і взяла на одробіток (Барв., Опов.., 1902, 299);

Про ті шість років одробітку Микола тоді не думав (Скл., Легенд, начдив, 1957, 11);

// перев. мн. У дореволюційний період — виконання різних робіт поміщикові, куркулеві або попові за орендування землі, позичені гроші, продукти тощо.

— Я оце надумала… пішов би ти до пана, попрохав би грошей на відробітки… (Коцюб., І, 1955, 93);

Землю піп ухитрявся обробляти й збирати урожай бідняцькими відробітками за хрестини, похорони та вінчання (Козл., Сонце.., 1957, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відробіток — відробі́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відробіток — -тку, ч. Повертання боргу працею. || перев. мн. У дореволюційний період – виконання різних робіт поміщикові, куркулеві або попові за орендування землі, позичені гроші, продукти тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відробіток — ВІДРОБІ́ТОК, тку, ч. Повертання боргу працею. Жито димом підійшло, як пожежа була, так чоловік дешево продавав; я і взяла на одробіток (Ганна Барвінок); Про ті шість років одробітку Микола тоді не думав (С. Скляренко); // мн., іст. Словник української мови у 20 томах
  4. відробіток — Відробі́ток, -тку; -бі́тки, -тків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. відробіток — Відробіток, -тку м. = відробок. Позичте.... карбованця на відробіток. Левиц. І. 69. Ти б позичив у кого небудь на відробіток. О. 1861. XI. 111. Словник української мови Грінченка