1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відсуджувати

відсу́джувати

-ую, -уєш, недок., відсудити, -уджу, -удиш, док., перех.

1》 від кого. Відбирати через суд матеріальні цінності тощо.

2》 тільки док., розм. Порадами чи обмовами, наклепами розлучити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відсуджувати — відсу́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відсуджувати — ВІДСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСУДИ́ТИ, уджу́, у́диш, док., що. 1. Відбирати через суд матеріальні цінності, права і т. ін. Очікувану надбавку дітям війни доводилося відсуджувати (із журн.); Комунальники вчаться відсуджувати борги (з газ. Словник української мови у 20 томах
  3. відсуджувати — ВІДСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСУДИ́ТИ, уджу́, у́диш, док., перех. 1. від кого. Відбирати через суд матеріальні цінності тощо. — Громада присудила [землю], а суд одсудив!... Словник української мови в 11 томах