відсуджувати

ВІДСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСУДИ́ТИ, уджу́, у́диш, док., що.

1. Відбирати через суд матеріальні цінності, права і т. ін.

Очікувану надбавку дітям війни доводилося відсуджувати (із журн.);

Комунальники вчаться відсуджувати борги (з газ.);

– Громада присудила [землю], а суд одсудив! (Панас Мирний);

[Мартіан:] Вона від мене хоче відсудити маєтку половину (Леся Українка);

Суд відсудив на користь Генріха стару Глущукову хату (С. Чорнобривець);

Наразі власники вертольота чекають, поки угорська фірма-орендар відсудить у страхової компанії гроші (з газ.).

2. тільки док., розм. Порадами або обмовами, наклепами розлучити.

Одраяли, одсудили, щоб ми в парі не ходили (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me