1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відтин

відти́н

-у, ч.

Дія та її результат за знач. відтинати, відітнути 1).

|| Місце, у якому відітнуто що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відтин — відти́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відтин — ВІДТИ́Н, у, ч. Те саме, що відти́нок. Коридор був цілковито порожній, чернець із басовитим голосом ніби в повітрі розчинивсь. Я рушив до повороту й завернув до бічного відтину (Валерій Шевчук). ВІ́ДТИ́Н, у, ч. Те саме, що відтина́ння. Словник української мови у 20 томах
  3. відтин — Ві́дтин, -ну; -тини, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. відтин — ВІДТИ́Н, у, ч. Дія та її результат за знач. відтина́ти, відітну́ти 1. Відтин ноги; // Місце, у якому відітнуто що-небудь. ◊ Го́лову (ру́ку) дава́ти на відти́н — те саме, що Го́лову (ру́ку) дава́ти на відрі́з ( див. відрі́з). Словник української мови в 11 томах
  5. відтин — Відтин, -ну м. Отрѣзываніе, отрубываніе, отпиливаніе. Шух. І. 177. Словник української мови Грінченка