1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відтручувати

відтру́чувати

-ую, -уєш і відтручати, -аю, -аєш, недок., відтрутити, -учу, -утиш, док., перех.

Відштовхувати, відтісняти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відтручувати — відтру́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відтручувати — ВІДТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, ВІДТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТРУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., кого, що, рідко. 1. Те саме, що відшто́вхувати. Він наближається до неї, обіймає бережно за стан.., але вона відтручає його від себе (О. Словник української мови у 20 томах
  3. відтручувати — ВІДШТОВХНУ́ТИ (штовхаючи, різким рухом віддалити кого-, що-небудь), ВІДІПХНУ́ТИ, ВІДКИ́НУТИ, ВІДТРУ́ТИТИ, ВІДСТОРОНИ́ТИ. — Недок.: відшто́вхувати, відпиха́ти, відкида́ти, відтру́чувати, відсторо́нювати. Батько відштовхує від себе задачник (Ю. Словник синонімів української мови
  4. відтручувати — ВІДТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і ВІДТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТРУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., перех., рідко. Те саме, що відшто́вхувати. Він наближається до неї, обіймає бережно за стан.., але вона відтручає його від себе (Коб. Словник української мови в 11 томах
  5. відтручувати — Відтручувати, -чую, -єш гл. = відтручати. О. 1862, І. 80. Словник української мови Грінченка