відтручувати

ВІДТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, ВІДТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТРУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., кого, що, рідко.

1. Те саме, що відшто́вхувати.

Він наближається до неї, обіймає бережно за стан.., але вона відтручає його від себе (О. Кобилянська);

Той відтрутив Альошу рукою і став чекати (І. Микитенко);

Дівчина припала йому до грудей, схлипувала, та, несподівано стрепенувшись, відтрутила парубка на відстань випростаних рук (Ю. Хорунжий);

// Відкидати, відсторонювати.

– Буду робити все, щоби тілько не бути для тебе тягарем, лиш не відтручуй мене (І. Франко);

Докори та сльози Гашіци, що помічала Йонову зраду, ще більше відтручали від неї парубка (М. Коцюбинський);

Велике милосердя Боже, і нема такого грішника, щоб його Бог відтрутив від себе, бачучи [бачачи] каяття у серці його (Б. Лепкий);

З ціложиттєвого ждання ти смерть на кілька літ відтрутив, аби почути пахощ рути (В. Стус);

Катерина свого досягла, .. нашепотіла в припадочну Петрову голову .. безліч лих, які чекають на нього, якщо не відтрутить від престолу старшого сина (Ю. Мушкетик);

// Проганяти, відганяти.

Вони оточили його мовчазною впертою стіною, відтручували, відпихали від султанського трону (П. Загребельний);

І чому гетьман допускає ті наїзди-приїзди москалів, чому не відтрутить їх, не поставить варту? (Ю. Мушкетик).

2. Застерігати, відвертати, уберігати від когось, чогось.

Матвій уже добряче захмелів, його полишала досада, .. що не може ні в чому переконати молодшого брата, що не вдається його застерегти, відтрутити від вогню, від небезпеки (Ю. Мушкетик).

3. док., діал. Повернути, віддати борг.

Та тих два леви я ще вам дам, що буду з вами робити, може, якось відтрутите, але більше не приходіть, бо не дам (В. Стефаник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

відтручувати

Значення в інших словниках