відчувати

відчува́ти

-аю, -аєш, недок., відчути, -ую, -уєш, док., перех.

1》 також із спол. як, що та ін.

|| неперех. Мати здатність сприймати щось, реагувати на щось.

2》 Переживати якесь почуття.

|| у сполуч. із сл. себе. Почуватися.

3》 також зі спол. як, що та ін. Сприймати інтуїцією, чуттям що-небудь.

|| Чуттям угадувати; здогадуватися.

4》 також із спол. як, що та ін. Розуміти, усвідомлювати що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

відчувати — відчува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
відчувати — Чути <�серцем, душею>, ур. відати, п! ПОЧУВАТИ; (з нст. що) мати враження, (чуттями) сприймати, (радість, біль) перейматися чим; фр. віщувати <н. серце віщує біду>. Словник синонімів Караванського
відчувати — ВІДЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. що. Сприймати органами чуття. Кожен раз, коли сокира рубнула по виноградному корені або тріснула галузка, Замфір відчував біль у голові та серці (М. Словник української мови у 20 томах
відчувати — відчува́ти плече́ (лі́коть) кого, чиє (чий) і без додатка. Мати чиюсь підтримку, допомогу. (Дремлюга:) Головне — щоб в тебе вірили. А коли не відчуваєш плеча, то й світ тобі не раз галушкою здасться (О. Корнійчук). чу́ти плече́ і лі́коть кого. Фразеологічний словник української мови
відчувати — ВІДЧУВА́ТИ (сприймати органами чуття), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, УЧУВА́ТИ (ВЧУВА́ТИ), ПОЧУВА́ТИСЯ, ЗАЧУВА́ТИ рідше, СПОЧУВА́ТИ розм. рідше, ДІЗНАВА́ТИ (ДОЗНАВА́ТИ) розм. рідше, ОЧУВА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
відчувати — Відчува́ти, -чува́ю, -ва́єш; відчу́ти, -чу́ю, -чу́єш; -чу́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
відчувати — ВІДЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. також із спол. як, що та ін. Сприймати органами чуття. Кожен раз, коли сокира рубнула по виноградному корені або тріснула галузка, Замфір відчував біль у голові та серці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах