відчувати

ВІДЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. що. Сприймати органами чуття.

Кожен раз, коли сокира рубнула по виноградному корені або тріснула галузка, Замфір відчував біль у голові та серці (М. Коцюбинський);

Приємно відчувати запах прілого листя і соснової смоли (С. Чорнобривець);

На солонцях рослини майже завжди відчувають гостру нестачу води (з наук.-попул. літ.);

Як же ті віжки на спинах відчули розбурхані коні, Кидатись стали туди і сюди (М. Зеров);

// без дод. Мати здатність сприймати щось, реагувати на щось.

Наші очі визивно зустрілися, було замало світла, щоб бачити їх вираз, але я відчував (У. Самчук);

Потрібний був довгий шлях розвитку живої природи, щоб прийти до матерії, яка відчуває і мислить (з навч. літ.).

2. що. Переживати якесь почуття.

Чим глибше в степ, – хмурнішають криничани, гостріше відчувають свою бездомність (О. Гончар);

Завжди відчував [хлопець] на цій горі особливе піднесення (Валерій Шевчук);

Хлопці не відчули особливого страху, бачачи труп (І. Франко);

Я відчув щастя, я відчув гордість за свій народ (М. Рильський).

3. що. Сприймати інтуїцією, чуттям що-небудь.

[Острожин:] Літератор наших часів мусить відчувати на собі всі підвищення і пониження температури громадського організму (Леся Українка);

Матроси не бачили берегів, але відчували їх близькість (В. Кучер);

Якби ти знав! Та се знання предавнє Відчути треба, серцем зрозуміть. Що темне для ума, для серця ясне й явне (І. Франко);

Вони .. так нічого одне одному не сказали, тільки відчули, що полюбились навіки (С. Скляренко);

Я відчула волю твою всесильну; Я вступаю, Боже, в царство твоє (В. Стус);

* Образно. Хотів знайти хоч якесь опертя, за щось зачепитися чи принаймні відчути під собою землю, але й цього не було мені дано (Валерій Шевчук);

// Чуттям угадувати; здогадуватися.

І з тим більшою увагою звернули вони очі, коли побачили або скоріше – духом відчули, що прибуває їм до помочи [на допомогу] нова сила в козаччині (М. Грушевський);

Ілько не знав нічого. Відчував, що задумали щось лихе, що всі були стурбовані (А. Головко);

Втішала матір попервах. Але й сама вже відчувала: щось правди є в її словах (Л. Костенко);

Мабуть, відчувши його думки, Катерина замислено, вдумливо сказала: – Ольга вас любить (О. Копиленко).

4. що і без прям. дод. Розуміти, усвідомлювати що-небудь.

Вони обоє відчували однаково, що Семениха не втерпить та й стане йому дорікати (Л. Мартович);

З її плачу він відчув, що всяка розрада тут марна (Леся Українка);

Він мав великий досвід роботи в експедиціях і відразу відчув, що тут щось не те (Л. Дмитерко).

(1) Відчува́ти / відчу́ти себе́ ким, як – вважати себе ким-, чим-небудь або почувати себе якимсь чином.

Людина відчуває себе господарем всієї землі, а не одного якогось її клаптика (з навч. літ.);

Маючи таких сусідів, криничани одразу відчули себе в Каховці певніше (О. Гончар);

Ще трохи краще край Господніх брам людська душа себе відчути може (В. Стус);

(2) Відчува́ти (ма́ти) потре́бу в чому – зазнавати нестачі чого-небудь, потребувати чогось.

Макар Іванович .. брехав, що купив їх [брошури] тільки задля їх дешевини, маючи потребу в папері для обгортання снідання своїм дітям-школярам (М. Коцюбинський);

Каховські вільготи, про які чув хлопець, малювались йому, як необмежені вільності, в яких він уже відчував туманну потребу і якими найбільше вабила його Каховка (О. Гончар);

(3) Відчува́ти / відчу́ти себе́ люди́ною – відчувати свою людську гідність.

Хіба то зрада, що їй далеко цікавіше з іншими, що з ними вона відчуває себе людиною, живою жінкою, а з ним – невдалою дружиною? (О. Іваненко);

Треба тільки поводитися з ним лагідно, душевно, щоб він відчув себе людиною (Б. Антоненко-Давидович);

(4) Відчува́ти (чу́ти) / відчу́ти [за собо́ю] прови́ну – усвідомлювати свої помилки, негідність свого вчинку і т. ін.

Потурайчин жартував і буцім сміявся з цієї справи, бо не чув за собою ніякої провини: все зробив, чого закон вимагає (Л. Мартович);

Марина не пручалася, наче відчувала перед Андрієм провину, визначену неписаними законами людських взаємин (Л. Дмитерко);

Марійка, наче відчувши свою провину, пильно ходила за ним (М. Івченко).

◇ (5) Відчува́ти (відчу́ти) пульс епо́хи – не відставати від нових вимог життя.

Уявити собі повернення назад до літературного оточення в орденах і славі – це була найперша мрія. Нехай тоді спробує хто сказати, що вони [майор і капітан] не талановиті або не відчувають пульсу епохи, або скочуються до вульгарного примітивізму, – ого! (Ю. Яновський);

Геніальність Б. Хмельницького проявилася в тому, що він не тільки зумів відчути пульс епохи, а й попри неймовірні складнощі довів важливу справу до кінця (з навч. літ.);

(6) Відчува́ти [всіє́ю своє́ю] шкі́рою – добре розуміти що-небудь, повністю усвідомлювати щось.

Це Аркадій Валеріанович відчуває всією своєю шкірою, на якій щоденно залишають десятки слідів мужицькі очі (М. Стельмах);

Осліплий від люті Микола шкірою відчуває небезпеку, але ненависть ніби пришпилила його до порога (Г. Тарасюк);

(7) Відчува́ти (чу́ти) плече́ (лі́коть) кого, чиє (чий) і без дод. – мати чию-небудь підтримку, допомогу.

[Дремлюга:] Головне – щоб в тебе вірили. А коли не відчуваєш плеча, то й світ тобі не раз галушкою здасться (О. Корнійчук);

Герон тече людським потоком мимо. Та чує кожен з трьох плече і лікоть побратима (П. Дорошко);

Триматися поруч, відчувати лікоть, як серцебиття (Ю. Андрухович);

(8) Відчува́ти (чу́ти) / відчу́ти (почу́ти) ню́хом (но́сом) – підсвідомо, інтуїтивно здогадатися про що-небудь або передбачити щось.

– Я носом чую її підступи та підкопування під нас, – говорила писарша (І. Нечуй-Левицький);

Абдулаєв, Митяй і Тимко повзуть далі. Абдулаєв нюхом чує, що в хаті хтось є (Григорій Тютюнник);

– Небезпеку я відчуваю носом, – розповідав сапер (із журн.);

Старий мисливець почув нюхом, що тут допіру пролізла гадюка (О. Копиленко);

Нюхом старого розвідника Денис Бараболя відчув, що органи ДПУ напали на його слід (М. Стельмах);

Не чу́ти (не відчува́ти) землі́ під собо́ю (під нога́ми) див. чу́ти;

Не чу́ти (не відчува́ти) ніг [під собо́ю] див. чу́ти;

Не чу́ти (не відчува́ти) ні рук ні ніг ([і] рук і ніг) див. чу́ти;

Нутро́м (се́рцем, душе́ю, рідко ду́хом) чу́ти (відчува́ти) / відчу́ти див. чу́ти;

Чу́ти (відчува́ти) / відчу́ти кри́ла за плечи́ма див. чу́ти.