в'ючений
в'ю́чений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до в'ючити.
|| у знач. прикм.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- в'ючений — в'ю́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- в'ючений — В'Ю́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до в'ю́чити. Народ тягнувся юрбами до центру, на в'ючених мулах і верблюдах пробивалися купці крізь натовп (Р. Іваничук); Караван зупинився: в'ючені домашнім скарбом кочівників верблюди відчули запах води (із журн. Словник української мови у 20 томах