в'ючений

В'Ю́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до в'ю́чити.

Народ тягнувся юрбами до центру, на в'ючених мулах і верблюдах пробивалися купці крізь натовп (Р. Іваничук);

Караван зупинився: в'ючені домашнім скарбом кочівників верблюди відчули запах води (із журн.);

На одній із площ Рима стоїть майстерно зроблений пам'ятник звичайному в'юченому ослику (з газ.).