в'ючити

В'Ю́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що, що чим і що на що.

Навантажувати робочих тварин вантажем, в'юками.

– В походах і на війні запоріжці .. не мали з собою ні возів, ні ридванів, а все, що треба, в'ючили на коней (О. Стороженко);

Виводили [козаки] із стайні коней й, сідлаючи їх, в'ючили переметними сумами й торбами (Д. Мордовець);

На світанку, коли засіріло, коли ще тільки на світ почало благословитися, біля Сіркової хати в'ючили коні (І. Багряний).