в'ючак
В'ЮЧА́К, а́, ч., розм.
В'ючна тварина.
Не забарився встати й сам король – його пробудила челядь, що довго з в'ючаками вовтузилась (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);
* Образно. Поводження козаків боляче вразило його самолюбство. Це був бунт, повстання худоби, в'ючаків проти хазяйської волі (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- в'ючак — в'юча́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- в'ючак — -а, ч. В'ючна тварина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- в'ючак — В'ючак, -ка м. Вьючное животное. Двугорбі в'ючаки, цибаті дромадери в піску глибокому немов купались. К. МХ. 15. Словник української мови Грінченка