1. Великий тлумачний словник сучасної мови

гарний

га́рний

-а, -е, вищ. ст. кращий і ліпший, рідко гарніший, -а, -е.

1》 Приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін.

|| Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя.

|| Приємний для слуху; милозвучний.

|| Блискучий, ефектний.

2》 Який має позитивні якості або властивості, цілком відповідає вимогам, заслуговує схвалення.

|| Який сприяє успіхові, пов'язаний з ним; вдалий.

|| Про погоду, клімат і т. ін.

|| Про душевний стан.

3》 у знач. ім. гарне, -ного, с. Те, що має позитивні якості, властивості, заслуговує схвалення.

4》 З позитивними моральними якостями (про людину).

|| Який має досвід, знає свою справу.

|| Зразкової поведінки (про молодь, дітей).

5》 розм. Значний за кількістю або розміром.

|| фам. Сильний, значний.

6》 розм. Уживається для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, зневажливої оцінки кого-, чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарний — (про красу людини)(на вроду) вродливий, (з лиця) миловидний, милолиций; красивий, хороший, славний, фолькл.: гожий, красний, (вищою мірою, викликає захоплення) чудовий, чарівний, чудесний, пишний (і ці ж слова з префіксом пре-,) прекрасний / ін., розм. Словник синонімів Полюги
  2. гарний — га́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. гарний — (про людину) ні в казці (казках) не сказати, ні пером написати, нар.-поет.; хоч з лиця воду пий (води напийся), нар.-поет.; хоч картину малюй; хоч ікону малюй, заст. Словник фразеологічних синонімів
  4. гарний — Не поганий; (- вроду) вродливий, гожий, лепський, миловидий, хороший, поет. красний, з. сподобний, кн. благоліпий; (на виду) привабливий, приємний; (як оцінка) блискучий, ефектний, добрий, добрячий, чудовий, чудесний... Словник синонімів Караванського
  5. гарний — ГА́РНИЙ, а, е, вищ. ст. кра́щий і лі́пший, рідко гарні́ший, а, е. 1. Приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін.; красивий. Галочка в'яже квіточки, та які вміла, які знала, самих гарних наробила (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. гарний — гарний: ◊ гарна як свиня́ в дощ про негарну людину (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. гарний — Гарна дівицею, гарна й молодицею. Якщо дівчина гарна і добра до заміжжя, то такою вона буде і потім. Гарна дівка, як маківка. Цуже гарна молода дівчина. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. гарний — син. чудовий: класний, кльовий, офіґенний, охрінезний. якісний: каталожний, солідний, центровий. Словник жарґонної лексики української мови
  9. гарний — див. вродливий; добротний; хороший Словник синонімів Вусика
  10. гарний — га́рна ця́ця, ірон. Особа, претензії якої не відповідають її справжнім достоїнствам і яка не має підстави для шани. Той ваш Швейк, як встановлено слідством, узагалі гарна цяця (Переклад... Фразеологічний словник української мови
  11. гарний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  12. гарний — Га́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. гарний — ГА́РНИЙ, а, е, вищ. ст. кра́щий і лі́пший, рідко гарні́ший, а, е. 1. Приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін. Галочка в’яже квіточки, та які вміла, які знала, самих гарних наробила (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах