гарний

ГА́РНИЙ, а, е, вищ. ст. кра́щий і лі́пший, рідко гарні́ший, а, е.

1. Приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін.; красивий.

Галочка в'яже квіточки, та які вміла, які знала, самих гарних наробила (Г. Квітка-Основ'яненко);

Сама Венеція, де я вже другий день – така гарна, що трудно описати (М. Коцюбинський);

Ой ялинка-деревце! Ось тобі і те, і це, Щоб ти гарною була, Наче квітка розцвіла (М. Рильський);

// Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя; вродливий.

Тільки тепер усі побачили, який він був гарний, стрункий, широкогрудий – справжній красень (О. Гончар);

Цей лейтенант гарний на вроду і зовсім юний. Йому років двадцять (Є. Доломан);

// Приємний для слуху; милозвучний.

Яка гарна делікатна мелодія! (І. Нечуй-Левицький);

Лисенко хоче в марті [у березні] ставити оперету дитячу “Зима й весна”, – дуже гарна музика, але страх трудна, страх! (Леся Українка);

Гарний сильний голос співав на воді (М. Коцюбинський);

// Блискучий, ефектний.

Часом людей тільки гарними словами вловляють, що ж то дією власною можна! (Марко Вовчок).

2. Який має позитивні якості або властивості, цілком відповідає вимогам, заслуговує схвалення; добрий.

Вам сміх, мені гостинців в'язка. Чи гарна моя казка? (Л. Глібов);

Видання, щодо друку – дуже гарне, ясне, без помилок (Панас Мирний);

Робота була така гарна, така чиста, колесо було так штучно зроблене, наче його зробив справжній майстер (І. Нечуй-Левицький);

Вона завсігди приносила з дому гарну їжу: пиріжки, перепічки, коржі тощо (Б. Грінченко);

Торік там були білі буряки; гарніші забрано, – зосталася гнилувата дрібнеча (В. Барка);

– Я “винайшов” дуже гарну польову стежку від млина ліворуч (Ірина Вільде);

// Який сприяє успіхові, пов'язаний із ним; вдалий.

Чи де бенкет, чи де обід Або весіллячко, родини, – Такої гарної години Ніколи не втеряю я [Муха] (Л. Глібов);

[Білокінь:] Новину гарну привезла вам (З. Мороз);

// Про погоду, клімат і т. ін.

Все те сталось в теплу, гарну Пообіднюю годину (Леся Українка);

Був гарний літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним: сад, город, соняшники, й мак, І ниви за городом (О. Довженко);

// Про душевний стан.

Вранці .. встаю зовсім бадьорий, в гарному настрої (М. Коцюбинський).

3. у знач. ім. га́рне, ного, с. Те, що має позитивні якості, властивості, заслуговує схвалення.

Відчиняються вічнозелені левади, замаєні квітами казковими, шумлять прохолодні гаї, повіває вітерець з-поза світа, – велике, вічне, гарне промовляє до серця (Б. Лепкий);

– Думайте про велике і гарне, як наприклад, моя поезія (Ю. Андрухович).

4. Який має позитивні моральні якості.

– І гарний сей чоловік Грицько, коли б не пив (Панас Мирний);

“Гарний хлопець і мені подобається: тихий, спокійний, добрий..” – думала Маруся (І. Нечуй-Левицький);

// Який характеризується зразковою поведінкою (перев. про молодь, дітей).

Гарний син, тихий, роботящий (Ю. Яновський);

// Який має досвід, знає свою справу.

А коли б я схотів винести ту одежу на торг, де продають одежу гарні кравці, то мене б засміяли (М. Коцюбинський);

– Гарний розвідник, – казали товариші (Ю. Яновський).

5. розм. Значний за кількістю або розміром.

Випав гарний ливний дощ (М. Коцюбинський);

// фам. Сильний, потужний.

Побачив над собою занесену руку й почув такий гарний удар в тім'я, що випустив з рук каната й одразу ж загубив пам'ять (Ю. Яновський).

6. розм. Уживається для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, зневажливої оцінки кого-, чого-небудь.

– Це справді знайшовся гарний давалець: роботи дає багато, а харч дає видавцем (І. Нечуй-Левицький);

[Храпко:] Так отакому вас навчають [у гімназії]? Гарному – нічого сказати... (Панас Мирний).