гемін

гемі́н

-у, ч.

Речовина, яка утворюється при дії соляної кислоти на гемоглобін крові; застосовують у судовій практиці.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гемін — гемі́н (від грец. αίμα – кров) солянокислий гематин. Речовина, яка утворюється при діянні соляної кислоти на гемоглобін крові; визначення на Г. застосовують у судовій практиці. Словник іншомовних слів Мельничука