гетьманець
гетьма́нець
-нця, ч., іст.
1》 Житель Гетьманщини (у 1 знач.).
2》 Той, хто служив у війську гетьмана Скоропадського.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гетьманець — ГЕТЬМА́НЕЦЬ, нця, ч., іст. 1. Житель Гетьманщини (у 1 знач.). Поруч із запорожцями співчуття до гайдамаків проявляє й населення лівого берега Дніпра – на Гетьманщині. Гетьманці переховують їх у себе, постачають їм зброю й харчі (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- Гетьманець — Ге́тьманець прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- гетьманець — Гетьма́нець, -нця; -ма́нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гетьманець — ГЕТЬМА́НЕЦЬ, нця, ч., іст. 1. Житель гетьманщини (у 1 знач.). Хто з гетьманців не знає Красногорки?! Хто не знає «Мекки», куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмани з цілого світу?.. (Мирний, І, 1954, 106). Словник української мови в 11 томах
- гетьманець — Гетьманець, -нця м. Житель гетьманщини. Словник української мови Грінченка