гетьманець
ГЕТЬМА́НЕЦЬ, нця, ч., іст.
1. Житель Гетьманщини (у 1 знач.).
Поруч із запорожцями співчуття до гайдамаків проявляє й населення лівого берега Дніпра – на Гетьманщині. Гетьманці переховують їх у себе, постачають їм зброю й харчі (з наук.-попул. літ.).
2. Чиновник або військовослужбовець Гетьманщини (у 3 знач.).
Ось вони спустилися вниз і зупинились перед зачиненою брамою. – Відчиняй! – кричить гетьманець на ситому коні (К. Гриб);
Коновалець вів переговори з гетьманцями та німцями (з газ.).
3. Прихильник гетьманської влади.
Гетьманець не має права політиканством прикривати своєї байдужості чи свого безсилля прийти з допомогою своїм близьким, – підкреслювалось у заяві (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гетьманець — -нця, ч., іст. 1》 Житель Гетьманщини (у 1 знач.). 2》 Той, хто служив у війську гетьмана Скоропадського. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Гетьманець — Ге́тьманець прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- гетьманець — Гетьма́нець, -нця; -ма́нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гетьманець — ГЕТЬМА́НЕЦЬ, нця, ч., іст. 1. Житель гетьманщини (у 1 знач.). Хто з гетьманців не знає Красногорки?! Хто не знає «Мекки», куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмани з цілого світу?.. (Мирний, І, 1954, 106). Словник української мови в 11 томах
- гетьманець — Гетьманець, -нця м. Житель гетьманщини. Словник української мови Грінченка