глиняник
гли́няник
-а, ч.
Посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глиняник — гли́няник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- глиняник — ГЛИ́НЯНИК, а, ч. 1. Посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін. Вона збиралась мазать червоною глиною припічок. Другий глиняник з білою глиною стояв коло порога (І. Словник української мови у 20 томах
- глиняник — ГЛИ́НЯНИК, а, ч. Посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін. Пріська закомандувала винести ослони, глиняники, бо ще ж і знадвору треба вимазати (Речм., Весн. грози, 1961, 213). Словник української мови в 11 томах
- глиняник — Глиняник, -ка м. Горшокъ для глины. Н. Вол. у. Два щербаті глиняники. Левиц. І. 2. 2) = глинище. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка