гнівати

Значення в інших словниках

1. гнівати — гні́вати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. гнівати — Гнівити, сердити, ДРАТУВАТИ, роздратовувати, нервувати, сил. розлючувати, г. іритувати; З. гніватися. Словник синонімів Караванського
3. гнівати — ГНІ́ВАТИ, аю, аєш, недок., кого, рідко. Те саме, що гніви́ти. Його все гніває, все дратує (М. Коцюбинський); Найбільше гнівали мене й ображали самі женщини [жінки] (О. Кобилянська); Старшини принишкли. Не знали, чи вести балачку дальше, чи перестати, щоб не гнівати ясновельможного (Б. Лепкий). Словник української мови у 20 томах
4. гнівати — СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. — Док.: розсе́рдити, осе́рдити рідше розгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти... Словник синонімів української мови
5. гнівати — ГНІ́ВАТИ, аю, аєш, недок., перех., рідко. Те саме, що гніви́ти. Його все гніває, все дратує (Коцюб., І, 1955, 209); Найбільше гнівали мене й ображали самі женщини [жінки] (Коб., II, 1956, 323). Словник української мови в 11 томах
6. гнівати — Гнівати, -ваю, -єш гл. 1) Гнѣваться, сердиться. Ой вернися, любе кохання, перестань гнівати. Чуб. V. 384. 2) Сердить, гнѣвить. А я ж його не гнівала, ні його родини; нехай його перепросить лихая година. Чуб. V. 189. Словник української мови Грінченка