гнівати
СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. — Док.: розсе́рдити, осе́рдити рідше розгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти, угнівити (вгніви́ти) рідше розізли́ти, обізли́ти, озли́ти, озлоби́ти. А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко); З ким жити, того не гнівити (прислів'я); Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання (Леся Українка); Незрозуміла Гальванескова балаканина дратувала й злостила її (Ю. Смолич); (Одарка:) Йому, бач, співи на думці, а до мене й не забалака!.. Чим я тебе прогнівила?.. (М. Кропивницький). — Пор. 2. дратува́ти, люти́ти.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гнівати — гні́вати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- гнівати — Гнівити, сердити, ДРАТУВАТИ, роздратовувати, нервувати, сил. розлючувати, г. іритувати; З. гніватися. Словник синонімів Караванського
- гнівати — -аю, -аєш, недок., перех., рідко. Те саме, що гнівити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гнівати — ГНІ́ВАТИ, аю, аєш, недок., кого, рідко. Те саме, що гніви́ти. Його все гніває, все дратує (М. Коцюбинський); Найбільше гнівали мене й ображали самі женщини [жінки] (О. Кобилянська); Старшини принишкли. Не знали, чи вести балачку дальше, чи перестати, щоб не гнівати ясновельможного (Б. Лепкий). Словник української мови у 20 томах
- гнівати — ГНІ́ВАТИ, аю, аєш, недок., перех., рідко. Те саме, що гніви́ти. Його все гніває, все дратує (Коцюб., І, 1955, 209); Найбільше гнівали мене й ображали самі женщини [жінки] (Коб., II, 1956, 323). Словник української мови в 11 томах
- гнівати — Гнівати, -ваю, -єш гл. 1) Гнѣваться, сердиться. Ой вернися, любе кохання, перестань гнівати. Чуб. V. 384. 2) Сердить, гнѣвить. А я ж його не гнівала, ні його родини; нехай його перепросить лихая година. Чуб. V. 189. Словник української мови Грінченка