1. Словник синонімів української мови

гнів

ГНІВ (почуття сильного обурення; стан нервового збудження), ЗЛІСТЬ, СЕ́РЦЕ, ПЕРЕСЕ́РДЯ діал., ІРИТА́ЦІЯ зах., ПА́СІЯ діал. — Нехай священний помсти гнів Веде нас в боротьбі! (Т. Масенко); Вона замітала горниці і кидала стільцями од злості (І. Нечуй-Левицький); Голос у Каленика Романовича був хоч і сердитий, але звучало в ньому більше батьківського бурчання, ніж серця (І. Сенченко); Вона була.. дуже вразлива і люта, а в пересердю не перебирала, кого б'є, чим і куди (І. Франко); Отець Сидір ніколи, навіть у хвилини найбільшої іритації, не дозволяв собі відізватися грубо до мужика (Ірина Вільде). — Пор. 1. злість, 1. лють, несамови́тість.

ЛЮТЬ (почуття сильного обурення, роздратування, гніву), ЛЮ́ТІСТЬ, РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ, РОЗЛЮТО́ВАНІСТЬ, ЛЮ́ТОЩІ, СКАЖЕ́НІСТЬ, ПА́СІЯ діал., Я́РІСТЬ рідше. На неї напала така лють, що сама себе не тямила (Лесь Мартович); (Агафія:) Відки у тебе така лютість на свою власну дитину? (І. Франко); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Приносив (син) кождого півріччя чим раз, то гірше свідоцтво. При таких нагодах змінялись любов і пестощі вітця в скаженість (О. Кобилянська); Коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість, що міг допуститися і найбільшого злочину (С. Ковалів). — Пор. гнів, 1. злість, несамови́тість.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гнів — (почуття обурення через щось) злість, серце, діал.: пересердя, іритація, пасія, (дуже сильно) лють. Словник синонімів Полюги
  2. гнів — гнів іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. гнів — Гнівання, обурення, роздратовання, шал, пасія, пересердя, с.г. іритація. Словник синонімів Караванського
  4. гнів — [гн'іў] гн'іву, м. (ў) гн'ів'і Орфоепічний словник української мови
  5. гнів — -у, ч. Почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гнів — ГНІВ, у, ч. Почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування. Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить, а гнів Божий на нім перебуває (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  7. гнів — Гнів відбирає силу тоді, коли її найбільше треба. У гніві людина втрачає розум. Гнів псує кров. У гніву чоловік розпалюється, та стає сердитим, що шкодить здоровлю. Гнів народу страшний. Гнів народу, це помста, — революція. Гнів, це сліпий дорадник. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. гнів — див. лють Словник синонімів Вусика
  9. гнів — не во гнів будь ска́зано, ірон. Уживається для вираження застереження від образи або як вибачення, коли співрозмовникові говорять щось неприємне. (Панько:) Тепер яку попав, та й жінка. Правду кажу? (Копистка:) Ні, братику, це не так. Фразеологічний словник української мови
  10. гнів — Гнів, гні́ву і гніва́, -вові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. гнів — ГНІВ, у, ч. Почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування. Енея очі запалали, Уста од гніву задрижали (Котл., І, 1952, 295); А Наталчин голос то сльозою бринить, то скаргою, то гнівом (Гончар, Таврія.., 1957, 326). Словник української мови в 11 томах
  12. гнів — Гнів, -ва м. Гнѣвъ. Хай його гнів божий поб'є. Ном. № 3784. не у гнів твоїй жінці. Не во гнѣвъ будь сказано твоей женѣ. К. ЧР. 220. гнів покладати, положити на кого. На свого старшого брата великий гнів покладав. АД. I. 187. Не положіть гніва!... Словник української мови Грінченка