1. Приповідки або українсько-народня філософія

гнів

Гнів відбирає силу тоді, коли її найбільше треба.

У гніві людина втрачає розум.

Гнів псує кров.

У гніву чоловік розпалюється, та стає сердитим, що шкодить здоровлю.

Гнів народу страшний.

Гнів народу, це помста, — революція.

Гнів, це сліпий дорадник.

У гніву робимо не надумуючись, без розсудку.

Гніву твого не боюся і без ласки обійдуся.

Ігнорування розгніваного.

З ким треба жити, того не треба гнівити.

З родиною треба жити у згоді.

На гнів, не зачинити і хлів.

Гнів приходить денебудь.

На гнів, нема ліків.

Треба лишити розгніваного самого, щоб пересердився.

Ні гніву, ні ласки.

Ані гніваємося, ані добрі.

Якби не гнів, то б і перепросин не було.

Перепросини звичайно бувають при напитках, весело.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гнів — (почуття обурення через щось) злість, серце, діал.: пересердя, іритація, пасія, (дуже сильно) лють. Словник синонімів Полюги
  2. гнів — гнів іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. гнів — Гнівання, обурення, роздратовання, шал, пасія, пересердя, с.г. іритація. Словник синонімів Караванського
  4. гнів — [гн'іў] гн'іву, м. (ў) гн'ів'і Орфоепічний словник української мови
  5. гнів — -у, ч. Почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гнів — ГНІВ, у, ч. Почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування. Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить, а гнів Божий на нім перебуває (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  7. гнів — див. лють Словник синонімів Вусика
  8. гнів — не во гнів будь ска́зано, ірон. Уживається для вираження застереження від образи або як вибачення, коли співрозмовникові говорять щось неприємне. (Панько:) Тепер яку попав, та й жінка. Правду кажу? (Копистка:) Ні, братику, це не так. Фразеологічний словник української мови
  9. гнів — ГНІВ (почуття сильного обурення; стан нервового збудження), ЗЛІСТЬ, СЕ́РЦЕ, ПЕРЕСЕ́РДЯ діал., ІРИТА́ЦІЯ зах., ПА́СІЯ діал. — Нехай священний помсти гнів Веде нас в боротьбі! (Т. Масенко); Вона замітала горниці і кидала стільцями од злості (І. Словник синонімів української мови
  10. гнів — Гнів, гні́ву і гніва́, -вові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. гнів — ГНІВ, у, ч. Почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування. Енея очі запалали, Уста од гніву задрижали (Котл., І, 1952, 295); А Наталчин голос то сльозою бринить, то скаргою, то гнівом (Гончар, Таврія.., 1957, 326). Словник української мови в 11 томах
  12. гнів — Гнів, -ва м. Гнѣвъ. Хай його гнів божий поб'є. Ном. № 3784. не у гнів твоїй жінці. Не во гнѣвъ будь сказано твоей женѣ. К. ЧР. 220. гнів покладати, положити на кого. На свого старшого брата великий гнів покладав. АД. I. 187. Не положіть гніва!... Словник української мови Грінченка