1. Приповідки або українсько-народня філософія

гнути

Гни дерево поки гнеться, учи дитину поки слухається.

Гни дерево поки молоде, учи дітей поки малі.

Як дерево добре гнеться поки молоде, так і дитину легше вчити в ранньому віці.

Так гни аби гнулось, а не ламалось.

Вчи так, щоб була користь, а не шкода.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гнути — гну́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гнути — Згинати, за-, пере- (дугу) ви-; (вділ) на-, під-, при-, хилити, нахиляти, пере-; П. гнобити, гнітити, визискувати; (до чого, в розмові) мати на меті що. Словник синонімів Караванського
  3. гнути — гну, гнеш, недок. 1》 перех. Надавати чому-небудь зігнутої, дугоподібної форми; згинати. || Виготовляти що-небудь згинанням. || Нахиляти, нагинати верхню частину чого-небудь. || перен. Підкоряти собі, своїй волі. 2》 куди, до чого, неперех., перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гнути — ГНУ́ТИ, гну, гнеш, недок. 1. кого, що. Надавати чому-небудь зігнутої, дугоподібної форми; згинати. Залізо б'ють і гнуть прекрасну мідь В горбатих м'язах руки чоловіка (М. Бажан); // Виготовляти що-небудь згинанням. Словник української мови у 20 томах
  5. гнути — гну́ти: ◊ бадиля́кі гну́ти → бадилякі ◊ баляндра́си гну́ти → баляндраси ◊ банелю́ки гну́ти → банелюки ◊ ґіта́ри гну́ти → ґітара Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. гнути — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
  7. гнути — гну́ти банди́гу, рідко. Говорити нісенітниці, дурниці. Як можна садити зварену бараболю і сіяти вже зварене жито! Хіба з того щось вродить? Не гни мені бандиги (Казки Буковини..). гну́ти (вести́) лі́нію яку, куди. Фразеологічний словник української мови
  8. гнути — ГНУ́ТИ (надавати зігнутої форми); ЗГИНА́ТИ, ВИГИНА́ТИ (надавати заокругленої форми). — Док.: зігну́ти, ви́гнути. Залізо б'ють і гнуть прекрасну мідь В горбатих м'язах руки чоловіка (М. Бажан); — Такий здоровий (Гаркуша), що карбованця згина на долоні (О. Словник синонімів української мови
  9. гнути — ГНУ́ТИ, гну, гнеш, недок. 1. перех. Надавати чому-небудь зігнутої, дугоподібної форми; згинати. Залізо б’ють і гнуть прекрасну мідь В горбатих м’язах руки чоловіка (Бажан, І, 1946, 60); // Виготовляти що-небудь згинанням. Словник української мови в 11 томах
  10. гнути — Гнути, гну, гнеш гл. 1) Гнуть. Гне шию, як віл у ярмо. Ном. № 1293. Шия — хоч обіддя гни, — такая толстая. Ном. №8595. Спати, — аж гілля гне, — такъ сильно хочется. Вас. 212. — кирпу. Важничать, задирать носъ. Ном. № 2467. — на що, куди. Намекать на что. Словник української мови Грінченка